Вона не знала,що це буде Він.
Зневірена, все Господа просила
Спасти від самоти, просила змін.
Його давно забула, відпустила.
І Бог почув.Дзеленькнув телефон.
А серденько чомусь затріпотіло.
Знайомий голос.Правда це чи сон?
Невже? Десятки років пролетіли.
Від мрії до надії-тридцять літ...
Тоді здавалась мрія нездійсненна:
Наповнений фантазій її світ,
Його життя- земля благословенна.
Роки пливли так звично і буденно.
А особисте...Та чомусь не склалось...
Захоплені турботами щоденно,
Дітей ростили.От про них і дбалось.
Зустрілися.На мить життя спинилось.
Думки в далеку юність повертали.
Чому тепер?Чому їм не судилось?
Чому хотілось,та не руйнували?
Гріх, помилки, обов'язки і...страх.
Мільйон питань.У душах вир,стихія.
Неспокій у серцях.Мед на вустах.
Лиш жевріла, як іскорка. надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690095
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.09.2016
автор: Галина Брич