Не відпускай мене, прошу не відпускай,
Приший до себе сірими нитками,
Нерівно і широкими стібками,
Я звикну, стану мудрою з роками,
І ми пізнаємо удвох поняття "Рай",
Але прошу, мене не відпускай...
Не вір мені, коли скажу: "Я йду!"
Тримай за руку, посади в темницю,
Чи в клітку золоту як диво-птицю
Печаль моя, вона тобі насниться,
Покаже сон і сльози, і біду,
Але не вір, коли скажу: "Я йду!"...
Тримай щосили, хочеш — дорікай,
Пручатимусь — затисни у обіймах,
Борись за мене в ілюзорних війнах,
Та ні на мить, прошу, не відпускай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2016
автор: Натаsha