Блакитне й жовте: сонце й небеса
Поєднано на прапорі любові.
Життєва сила й неземна краса
Без горя, сліз і проливання крові.
Вода й вогонь, сполука двох стихій –
Гармонія очищення й наснаги.
Палюче сонце родить суховій,
А дощ турботливо гамує спрагу.
Рослині треба сонце і вода –
Тоді вона з землі гумат вбирає,
А Богу їй фотонів не шкода:
Хай фотосинтез їжу виробляє.
Без сонечка планету вкриє лід
І темрява поглине атмосферу,
А без води планета – це болід,
Розпечений, мов пекло Люцифера.
Так і в людей: є сонце і вода,
Вогонь і море – лагідні стихії.
Вони мовчать (до Божого суда),
Впокорені Любові і Софії.
То ж майте Божу Мудрість і Любов,
Доки життя не зникло ще з планети –
Не проливайте більше людську кров,
І не плетіть на знищення тенета.
Бо хто готує іншому пастки,
Той сам до них потрапить безперечно.
Попалите собі усі містки.
Почуйте ж бо, це – дуже небезпечно!
20.09.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2016
автор: ПВО