Сумує осінь за минулим неповерненням
І мрій нескорених, й приємностей з оточенням.
Та хоч й вагомі, прагматичні заклопочення
Натхненно поступають місце наманжетенням
І зацікавленням жіночо-парубоченним.
Вона, хоч й вийшла заміж влітку, та однесенька:
Десь чоловік подавсь до Польщ, як й до весілля.
І я, квапливий, як стрічав негомонілу,
Так й зустрічаю її з поглядом депресії.
...А вчора стріла ме́не й ...каже: «У неділю!»
...Зайшла сама, у крісло й стала говорити.
Я обійняти намагавсь, та відштовхнула.
І лопотіла й белькотіла, і заснула...
...Я ...милувався, як відпочивала зви́та,
Недовлаштована сучаснича зозуля.
Коли прокинулась, то – посміхнулась, ...й в двері.
І більш мене не впізнавала кавалєром.
20.09.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2016
автор: Юхниця Євген