У ту весну я більше не вернусь,
Вона для мене вже давно відквітла.
Я стала холоднішою чомусь,
Довкола наче теж бракує світла.
Мій шлях лежить в завії і сніги,
Зазвичай в них я кутаюсь під осінь.
Смарагдово ще поки навкруги,
Щемлять по літу спогади і досі.
Я їх по вінця з пам'яті наллю,
Тепла горнятко пригублю під настрій,
І забриню, подібно кришталю,
До вуст якого доторкнулись айстри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2016
автор: Оксана Дністран