Замшіле,втрамбувалось, не болить
Та інколи,як тінь накриє...
Вирівнюєш всю зІгнутість крильми,
Що вбрала і початок й сили.
О те запізно,чи ще не дозрів
Химери у людській подобі...
У кожного на все своя пора
Без штампів і усіх законів.
Та вся подоба то лиш тінь,
Що де кого із страхом гонить...
Ніколи не вловити вдруге перший лист,
Що скинула природа для повтору.
Та вже,вляглося, не болить
Основу розумієш...то панянка доля...
Сліди залишила ще в нових чобітках,
Та затоптали їх ,уже чужими...
Злетіла Муза,повела пером,
А хтось уперто пошукає рими,
Нерозуміючи,написаний рядок
Історія життя,можливо його кредо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689256
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2016
автор: Плискас Нина