Не клич, не приманюй осінь,
А може, вона сама дощами
Паде в нашу просінь,
Та смутку між нами нема.
Вітри не торкатимуть щастя,
Його не пущу за моря,
Хоч біле лягає нещастя-
Коханий, назавжди твоя.
У снах, де дзвеніли світанки,
У часі минулих десь днів,
В бажаннях у сонячні ранки,
Любов віднайти ти зумів.
Не хочу між нами мовчання,
Я кину розлуку до ніг-
Коханий, ти чуєш, коханий?
Вернися на рідний поріг...
І світлий, і радісний біль-
Твоя незагоєна рана,
Той сонцем дарований хміль,-
Твоя, і жадана, й кохана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2016
автор: Леся Утриско