"Вітер шмарує хмарами синє блискуче небо,
а сонце поливає жаром, мов нектаром.
народе мій, навчися вірші писати вже-бо
за цим простим, чудовним, безсмертним формуляром".
сказавши так, дивлюсь на подвиг Заратустри,
як той чіпляє ляльку-фетиш мені до люстри.
"дурень є дурень. на небі немає глянцю, –
сказав Заратустра, – винозоро поглянь
та втри чоло собі, співаку-самозванцю, –
не став перед народом таких страшних завдань".
і що ж тоді робити? – "а ти пиши сатиру:
то річ непристойна, та цінність її
обчислено до шеляга. закинь ліричну ліру,
пошийся в пересмішники: ото вже солов'ї!
вони беруть чуже, немов товар на віру,
обпльовують та й тягнуть додому, до сім'ї.
а як скажуть "мудрак" – то біда невелика. –
просто чхай геть на все, і нехай твоя пика
так лисніє від смальцю, як черевик;
та не зовсім від смальцю, а від досвідчених знань.
казатимуть про тебе: той мудрий чоловік,
що попри шмарклі й сором ходить без вагань
стежками правди – й все лиш кривду викриває:
ні заборон йому, ні остраху немає.
то ж таки принада! зваж і на оцю:
копійчані слова, але слово до слова – гривня;
твій спів називатимуть лебединою піснею півня,
що йде на смерть заради холодцю.
втім я знову до знань: попри всю неохайність
як хто має, то мусить їх широко нести в народ,
і нехай їхня сонце- чи золото- великосяйність
будить прагнення в ньому аж ген до моральних висот".
я відповів, що я так не зумію,
він сказав: "ми є скромні, – а проте вже зумів.
очевидно, що маєш не друзів, а лиш ворогів,
і навіть виплекав якусь тупу шизофренію".
ні, параною. всі
поети, хто не я!
вже й сатирична муза – не моя.
піду – чужі продовжу віршики жувати,
а зуби можна й запротезувати.
*"продовжувати жувати" – неприпустимий канцеляризм. тут вжито ( мною )) з саркастичною метою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: ganzer