Величавий Дніпро, мій могутній Дніпро,
Час минає - лишень молодієш.
Ти Славутича ліве і праве крило-
Від такої краси шаленієш.
Місто рідне моє, я до тебе лечу,
Хвилювання душа надто повна.
Коли поряд, мені завжди все по плечу.
І наснага зростає невтомно.
Ще з дитячих часів я тобою живу.
Тут і юність пройшла, і кохання,
Всі дівочії мрії у сні й наяву,
Материнські святі побажання.
Від ракет до метро - усе має Дніпро.
Має славу свою робітничу.
Щиро зичимо всім , щоб війни не було,
Щоб світились від щастя обличчя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2016
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук