Вона могла́
стати хорошим психологом,
Та продавала вино в магазині.
Вона вважала: мовчання – не золото, –
І писала про це на вітрині.
Коли приходили клієнти увечері,
Говорили, що сьогодні не в дусі, –
Вона вино наливала їм з глечика
Й розливалося море дискусій,
Яким розгойдувалась істина хвилями
Аж допоки не знаходила пристань,
І на землю, густо вкриту бадиллям,
Простувала ошатна і чиста.
Її сліди, немов орда на суботниках,
Зачищали усю землю від бруду,
А слова, мов позолочені дотики,
Прокидали у духові будду,
Який здіймавсь увись спіральними колами
І по-турецьки сідав на вершині...
Вона би стала хорошим психологом,
Та потрібна була в магазині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687991
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 06.09.2016
автор: Олександр Яворський