Розпустила руді коси,
наче молодиця,
ними вимокала роси,
несла до криниці.
Малювалась, рум'янилась,
сукню з листя шила,
у ставочку вимивалась-
слід краси лишила.
У бархати зодяглася,
З туманом вінчалась-
з тим туманом, що над яром-
з літечком прощалась.
Вкоротила йому віку
у сонячній днині,
Віднімає кожен день
хвилини в годині.
Така щира та привітна,
дари всім приносить,
на обжинки музикантів
Ласкаво запросить.
Затанцює, дощем кине,
Тихо ляже в просінь,
Певно звати цю красу-
Величава Осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687898
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.09.2016
автор: Леся Утриско