Спини цю мить, допоки я твоя…
Наповнюй водами мої пустелі,
Збирай плоди на визрілих полях,
Не дай лише отямитися…де я?
Лише сьогодні: ти і я, ця мить…
Наш захід сонця – зупини для мене.
В твоїх очах озерних вод блакить –
Мій Всесвіт підкорився їм смиренно.
Допоки я твоя – звільни тягар
Моїх вчорашніх втрат, самотніх буднів.
Візьми на себе мого «ні» удар,
Сховай відлуння мого «так» в майбутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2016
автор: Олена Жежук