Я в натовпі оточуючого люду

Я  в  натовпі  оточуючого  люду.
Я  в  покошеній  смарагдовій  траві.
Я  поряд,  глянь,  лиш,  я  –  повсюди.
Я  живу  в  думках  у  тебе  в  голові.

Я  за  вікном  у  весняному  громі.
Я  –  дощовий  по  підвіконні  шум.
Я  –  частинка  інтер’єру  в  твоєму  затишному  домі.
Я  навіть  в  ароматі,  твій  різкий  парфум.

Я  в  нічних  твоїх  безсоннях.
Я  –  твій  зранку  міцний,  чорний  чай.
Я  –  долонь  тепло  по  білих  скронях.
Я  –  в  кожнім  такім  ласкавім  «скучаю».

Я  –  мелодія  твоя,  живою
Ідеально  так  лягла  на  струнах.
Це  природа-матінка  мене  такою
Особисто  для  тебе  придумала.

Я  –  малесенький  клаптик  голубого  неба,
Що  тільки  для  тебе  призначений.
Більше  мені  нічого  в  житті  не  треба,
Лиш  бути  для  тебе  значимою.

Я  –  твоє  місто  в  яскравім  сяйві  ліхтарів.
Я  на  світанку,  жаги  твоєї,  прохолода.
Нема  в  мені  нічого  від  хитрих  лихварів.
Я  просто  віддаю  тобі  себе  як  нагороду.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687760
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2016
автор: Вікторія Фединишин