я хочу зникнути і розчинитися у вітрі ваших слів,
забутись хочу і не тонути в океані сліз.
не бачити. не знати. розплутатись з дурних вузлів,
зібратися з думками, зі словами, зібрати тисячу валіз
тут кожен жест і кожне слово не моє,
тут , казали ви - серед своїх чужою стала
а там нехай буду стискати зуби, бо таке складне
таке чуже, пусте. в прохожих своїх я шукала.
нехай без вас по-вовчому я буду вити,
і з ваших обіцянок побудую хмарочос,
в якому післязавтра восени я буду жити,
а після сліз осінніх , забере на крилах альбатрос.
я вдячна вам за оперу під назвою "Зникай"
і вдячна за квиток отой першоостанній,
за те, що дарувати дозволяли мені рай
але тепер я хочу зникнути і розчинитися в чеканні
Прощай.
Зустрінемося післязавтра на світанні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2016
автор: Дзвінка Остромова