Ти кажеш, що сонце якесь інакше…

Ти  кажеш,  що  сонце  якесь  інакше…  
А  зорі  і  небо  уже  не  такі….
Чому  ти  шукаєш  у  світі  покращень?  
В  часи  які  є  для  усіх  нелегкі…

Не  буде  світити  ні  сонце,    ні  зорі…
Аж  поки  ти  сам  не  зародиш  іскру…
Не  буде  принесено  все  на  долоні  -  
Та    тільки    тобі…  в  цю  хвилину  важку….

Зібратися  мусиш  і  лізти  угору…
Крізь  сльози  і  гнів,  крізь  тугу  і  печаль…
Та  світло  побачиш  в  кінці  коридору…
Так  важко  дається  все  це…  нажаль..

І  Долею  обраний  ти  не  для  співу,  
Багато  печалі  сидить  на  плечах…
У  серці  твоєму  багато  гніву…
І  болю  гнітючого  у  очах…

Бувало  ти  думав,  за  що  то  Боже
Усього  насипав  на  Долю  твою?...
Тому  що  ніхто  окрім  тебе  не  зможе,  
Достойно    тримати  удар  у  бою…

Таких  непокірних,  напевно,  чимало…
Але  в  тобі  є  щось  інакше  своє…
Таких,  як    і  ти  життя  зовсім  ламало…
Та  дух  твій  незламний  знову  й  знову  встає…


За  що  тобі  Доля  надали  ті  сили?  -  
Для  того,    щоб  гідно  прожив  ти  життя…
Тебе  щоб  найбільше  у  світі  любили,  -  
Не  треба  чекати  тобі  співчуття…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Франко Наталія