[img]http://www.stihi.ru/pics/2012/08/15/9231.jpg[/img]
Я – не вмію ловити вітер… О, так, не вмію…
А крізь пальці – піском сипучим – мої надії
Попід ноги, щоб затоптати – за що боролась.
Я не вмію довік чекати крилатий голос,
Обіймаючи сірі тіні принад примарних…
Ще учора – від слів кипіння, так любо-гарно,
Так весняно, так полум’яно, торкання – близько.
А сьогодні – кривава рана від обеліску,
Що я певне, поставлю тут, на пісках повзучих
Де на вістрі залишу жмут – від надій про зустріч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2016
автор: Ірина Лівобережна