У мріях повертаюся в дитинство,
Надіюся там щастя віднайти,
Між веснами і зимами барвисті,
Заховані у попелі роки.
А як знайду, куди ж би їх подіти?
Не сяду ж я в кутку біля ляльок,
Не буду ж їм чайок в горнятка лити...
Порвалася ця ниточка думок.
Те що було, нехай лиш часом сниться,
Оте минуле радісне життя,
Ще воду п’ю, ще є з чого напиться,
Роки змінились, в них змінилась я!
Не буду нарікати я на Бога,
Бо дав мені прожити довгий вік,
Була,це довга й не легка дорога,
Зібрала усі спогади в засік!
Живу тепер! Минуле пам'ятаю...
Щебечуть діти, пташечки малі...
Моя дорога райдугою сяє ,
Нехай і довга,хліб вже на столі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2016
автор: горлиця