Війна і батька, й сина
Безжалісно косила,
І діточки ридали,
Й кричали матері,
А Вічність німо… зрила,
Народ як незборимий
Історія гойдала –
Донбас якраз горів…
Молитва мчала к Богу:
«Нам освяти дорогу,
В майбутнє без Росії
Хай наш проляже шлях,
Любов’ю, а не кров’ю
Устелиться він знову,
А в тих, брехню хто сіє,
Хай голови болять,
Бо Україна має
Своє одвічне право
Нарешті самостійно
Жить, господарювать,
Любові вкинуть зерна
В багаті чорноземи,
Пшеницю й жито сіять –
Не кров’ю поливать».
11.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: Ганна Верес