Міцніє Віра, Нація, Держава.
Крокують по Хрещатику полки.
Скандують люди їм, - «Героям Слава!!!»,
України славетні козаки.
Три роки йде війна, терор братерський
Примушує нас припинити бій,
І здатися під усмішки донецьких,
На передодні третій світовій.
Та ми ж і боротьби не припиняли,
Ми мріяли, творили і росли,
Нас переслідували, гнали, катували,
А ми на зло всім ворогам ЖИЛИ!!!
І мову нашу, наче душу в книжках
І нашу силу, мудрість, лють, любов,
Ми зберігали, як вино у діжках,
Таке ж хмільне, червоне, наче кров.
Пишаюся, що народився вільним.
Однолітки ми, як пара янголят.
Любов до тебе зробила мене сильним,
Ти Чарівна Красуня, я Солдат.
Але чому, людей навколо бачу;
Сумних, незадоволених і злих,
І усмішок не бачу я дитячих,
В розділеній тобі на мертвих і живих!?
Одні готують вічні всім кайдани,
А інші роздягають і плюють,
І лізуть всі кому не лінь в гетьмани.
Безбожники за безцінь продають.
Тебе моя земля, красуню жінку,
Знов зрадили і кинули у вир...
Хотів вже ж вкоротити тобі віку,
Цей людожер, московській клятий звір.
Але не сталось, як йому бажалось.
Не розділив він навпіл твій пиріг…
Що встиг украсти, те і загойдалось,
На шиї зашморгом, як самий тяжкий гріх.
Весь твій народ прийшов на допомогу,
І воїни повстали визволять,
Щоби тобі розчистити дорогу,
У доленосний вік твій, двадцять п’ять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686529
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.08.2016
автор: CONSTANTINOPOLIS