[b]Підеш дорогою пітьми,
Пройдеш дорогою розлуки,
Обличчя милої її чарівні руки,
І посмішка її , чарівні неймовірні очі,
Немовби ангел світла, демон ночі,
Немовби чарівниця,
Красива ніжна білолиця,
Твоя одвічна таємниця...
Вона твій скарб, а також руйнівниця
Поета втрачена любов,
А потім доля посміється знов...
Отак поет піде в переживання,
А вірші потаємні заклинання
Як магія таємного єднання...
Та доля це міфічна річ,
Проходить ранок і минає ніч...
Сьогодні серце погубила,
А завтра під вінець пішла..
Сьогодні щастя віднайшла,
А завтра непомітно підійде розлука,
А завтра любов радість потім мука...
А завтра , підійде Богів розплата,
А завтра ти згадаєш над поетом як сміялась,
Раділа віршами пишалась...
Поет це є дитя епох,
Язичницьких часів і православя,
Поет кохає так безмежно,
А люди скажуть це необережно...
А завтра ,що помстилися Боги,
За те що осінь погубила,
Спалила втрачені мости...
Любов енергія сердець,
вінчальні перстні на руці,
Підете разом під вінець,
А потім що із силами небес
Іти та мріять і шукать чудес...
Помста Богів , лінія долі,
Містичний вогонь,
Могутні герої, шлях, дорога
Келих забуття,
Пізнання істини буття...
А потім вибір, любов чи небуття...
Мрії вічна любов , містичні вірші,
Були ті , стали інші...
Вибір , медовий трунок, долі подарунок...
Серце не любить, а потім дружба,
потім повага, потім щастя,
любов свята і навіки пропаща...[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2016
автор: Ростислав Мельничук