А він побачив, що я плачу.
- Будь сильною! Тримайсь! Тримайся.
Не вірила: він же незрячий.
А композитор: - Не здавайся!
Не розкисай. Потрібно жити.
Ось зараз пісню я заграю…
І задзвеніло в полі жито,
Акордів закружляла зграя.
Вони дитинно так раділи,
Баян і зойкав, і зітхав.
В душі моїй світання зріло,
Бо композитор щиро грав.
І приязно всміхались звуки,
Засяяв промінь, і не згас.
Бо він баяна взяв у руки,
Зробив він серце зрячим враз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685345
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.08.2016
автор: Валентина Голубівська