ДІВЧА З ВОЛИНІ

Де  зернисті  роси,  де  ожини  сині,
Стрінув,  наче  Мавку,  я  дівча  з  Волині.

Зупинилось  серце,  від  краси  такої,
Говорило  серце:  «Що  ж  ти,  брат,  накоїв?                                                                                                                                                                                                                  

Сна  я  не  побачу,  спокою  не  буде,
Тільки  тобі  буду  бити  часто  в  груди.

Бачу  виростають  в  тебе  знову  крила,
Буде  твоя  доля  по  житті  щаслива.

Як  летиш  до  неї  –  солов’ї  співають,
Певно  її  серце  теж  тебе  кохає.»

Де  ожини  сині,  де  зернисті  роси,
Я  дівча  цілую,  її  білі  коси

І  душа  радіє,  серце  часто  б’ється,
Може  моя  доля  щастям  озоветься

І  тоді  у  парі  ми  розправим  крила,  
Я  такий  щасливий!  Будь  і  ти  щаслива!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2016
автор: Віталій Назарук