Не сполохайте літо, прилягло відпочити,
У покоси згорнулось, сонце в грона вплело.
В тінь сховало осоння… і таки зачепити
Павутиння у ранки росянисті змогло.
Не сполохайте душу вгамувалась в світанні,
У думках перетліла, у безсонні звелась.
Може тому й каралась, бо спливали останні
Дні, що зустріч гортали, а вона не вдалась.
Не сполохайте серце, таки справді розбите
На крижинки, на клапті, у зневірі зайшлось.
Миле літо, не кайся, ми з тобою вже квити.
Просто в долі жіночій щастя ще не збулось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2016
автор: Тетяна Луківська