Згадалося от знову, як босоніж в дитинстві
Після дощу в калюжах бродили залюбки.
Картоплю у багатті в веселім товаристві
Ми найсмачнішу в світі у ті часи пекли.
У піжмурки і ладки усім кутком ми грали,
І по чужі черешні ходили ми гуртом.
В пітьмі через дорогу білі нитки в’язали,
А водії за це нам кричали матюком))
Жили ми без мобільних, комп’ютерів, планшетів,
Та знали друзі наші де легко нас знайти.
Пісенники, анкети(хранителі секретів)…
Народжувались мрії і звали до мети.
Давно все те минуло, спливли дитячі роки,
І юність промайнула, як вітерець легкий.
І ставить перед нами життя нові уроки,
І шлях, яким ідемо у кожного з нас свій.
Егей дитинства друзі! Я всіх вас пам’ятаю,
Бо ви щасливих років, яскраві промінці.
І все що написала, згадали й ви я знаю!
Для вас мої хороші пишу рядочки ці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Наталка Долинська