Як мало ми цінуємо себе,
Як мало ми цінуємо, хто поряд.
Лише тоді, коли вже ... відійде,
Як докір із портрета бачим погляд.
А й справді, в ньому – стільки теплоти,
Не знайдеш, навіть, в натовпі мільйоннім
І не згасає чаша доброти
В мелодіях неписаних симфоній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Шостацька Людмила