- Ти вирішив, остаточно, невідворотно? Ти серйозно взагалі?
- Так, а що, дивно, правда, всі туди, а я звідти?
- Ти ж навіть року часу там не прожив?
- Тим краще для мене…
- Але чому, я не розумію, там так добре, рівень життя, і все таке?
- Коли я вдома, то вдихаю повітря, затамовую подих і їду сюди, там я не дихаю, не розмовляю, боюсь сказати рідне слово, а так хочеться…
- Чому ж інші не повертаються?
- Вони б раді, але безсильні…
- Безсильні???
- Вони бояться бідності, війни, ще чогось… Так, вони говорять, що там чудово, проте ніхто не знає, як вони живуть, так їм так добре, добре лише тому, що сховались, і ніхто не бачить їх сліз…
- Але це ж нерозумно!!!
- Нерозумно думати про тіло, коли помирає душа, краще нехай страждає тіло, воно ж не вічне…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2016
автор: LOKOS