Не знаю хто зронив, та відчуваю
По палкості таємній, по печалі –
Немов з мого вона зростала жалю,
В моїй журбі родилася безкрая.
Можливо від душі, що десь страждає,
Чи від очей зорі в небесній далі,
Крізь темну ніч проклала магістралі
До почуття мого, що серце крає.
Та впізнаю свою я за світінням,
Що у моєму серці розливає –
Вогонь живий вона лиш може дати:
Засліплює мене своїм промінням,
Жарина від вогню, що обпікає,
Краплина моря, де мені втопати.
Francisco Luis Bernárdez
La lágrima
No sé quién la lloró, pero la siento,
Por su calor secreto y su amargura,
Como brotada de mi desventura,
Como nacida de mi desaliento.
Quizá desde un lejano sufrimiento,
Desde los ojos de una estrella pura,
Se abrió camino por la noche oscura
Para llegar hasta mi sentimiento.
Pero la siento mía, porque alumbra
Mi corazón sin esa luz sin tasa
Que sólo puede dar el propio fuego:
Rayo del mismo sol que me deslumbra,
Chispa del mismo incendio que me abrasa,
Gota del mismo mar en que me anego.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684692
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.08.2016
автор: Валерій Яковчук