Нежная Правда в красивых одеждах ходила,
Принарядившись для сирых, блаженных, калек, -
Грубая Ложь эту Правду к себе заманила:
Мол, оставайся-ка ты у меня на ночлег.
И легковерная Правда спокойно уснула,
Слюни пустила и заулыбалась во сне, -
Грубая Ложь на себя одеяло стянула,
В Правду впилась - и осталась довольна вполне.
И поднялась, и скроила ей рожу бульдожью:
Баба как баба, и что ее ради радеть?! -
Разницы нет никакой между Правдой и Ложью,
Если, конечно, и ту и другую раздеть.
Выплела ловко из кос золотистые ленты
И прихватила одежды, примерив на глаз;
Деньги взяла, и часы, и еще документы, -
Сплюнула, грязно ругнулась - и вон подалась.
Только к утру обнаружила Правда пропажу -
И подивилась, себя оглядев делово:
Кто-то уже, раздобыв где-то черную сажу,
Вымазал чистую Правду, а так - ничего.
Правда смеялась, когда в нее камни бросали:
"Ложь это все, и на Лжи одеянье мое..."
Двое блаженных калек протокол составляли
И обзывали дурными словами ее.
Тот протокол заключался обидной тирадой
(Кстати, навесили Правде чужие дела):
Дескать, какая-то мразь называется Правдой,
Ну а сама - пропилась, проспалась догола.
Чистая Правда божилась, клялась и рыдала,
Долго скиталась, болела, нуждалась в деньгах, -
Грязная Ложь чистокровную лошадь украла -
И ускакала на длинных и тонких ногах.
Некий чудак и поныне за Правду воюет, -
Правда, в речах его правды - на ломаный грош:
"Чистая Правда со временем восторжествует, -
Если проделает то же, что явная Ложь!"
Часто разлив по сто семьдесят граммов на брата,
Даже не знаешь, куда на ночлег попадешь.
Могут раздеть, - это чистая правда, ребята, -
Глядь - а штаны твои носит коварная Ложь.
Глядь - на часы твои смотрит коварная Ложь.
Глядь - а конем твоим правит коварная Ложь.
***
Ніжна Правда гарно вбрана ходила,
причепурившись для бідних, блаженних, калік.
Груба Брехня Правду ту у свій дім заманила:
на ніч залишайся, а вранці рушай за поріг.
Правда довірлива солодко так заснула,
слину пустила, всміхаючись добрим снам.
Ковдру на себе Груба Брехня стягнула,
у Правду вп'ялася - та й рада, що їй по зубам!
І піднялася, і зкорчила тій мордяку -
лицарем її за віщо там і бути?!
Різниці ж між нами немає ніякої,
якщо, звісно, обох роздягнути.
Стрічки золотисті з кіс її повиплітала
та й прихопила одежі, скільки змогла,
гроші й годинник взяла, документи забрала,
плюнула, брудно лайнулась та й пішла.
Тільки ранком помітила Правда теє злодійство
і здивувалась, себе обдивившись уважно:
сажею вже хтось її забруднив (отже свинство!),
та вона ж таки Правда - нічого, теє не страшно.
Правда сміялась, коли в неї каміння летіло:
- Це все Брехня й на Брехні весь мій одяг, їй-богу!
Та протокол скласти двом дивакам закортіло,
брудом паплюжили в нім вони Правду-небогу.
Гнівом палали останні рядки протоколу:
(не посоромились їй і чуже приписати)
п'яна мерзота, брудна, і голісінька-гола
сміє Правдою Чистою, злидня, себе називати!
Чиста Правда клялася-божилась, ридала,
тинялася довго, хворіла, не знала, як жити...
Ну а Брехня чистокровного коника вкрала
та й поскакала на довгих ногах білим світом.
Якийсь дивак воює за Правду і досі,
правда, в словах його правди нема й на копійку:
- Чиста Правда колись переможе, якщо буде в змозі
все те зробити, що і Брехня-злодійка!
Часто буває, що хлюпнувши зайве на брата,
навіть не знаєш, де випаде ранок зустріти:
Можуть "обчистити" - це, хлопці, чистая правда.
Гульк - а штани твої встигла Брехня надіти,
і твій годинник Підступна Брехня приміряє,
і вже конем твоїм править Брехня, поганяє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684683
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2016
автор: Забава