Надвечір' я

Втомилось    сонечко  й  котилося  за  обрій
Спочити  в  ложі  із  рожево-синіх  хмар.
І  золотились    промінцями  край  дороги
Стрункі  тополі,  виряджаючись  на  бал.

Повільно  гаснув  день,  вкривався  сірим  пледом,
Йому  туманом  хтось  встелив    сиві  поля.
В  садах  стрибали  груші,  всюди  пахло  медом,
І  шурхав  їжачок,  під  ніс  щось  промовля.

В  кущах  прича́їлися  маги  й  все  темнили,
Й  кували    дивні  зорі  з    злитків    золотих.
Щось  в  нетрях  цвіркуни  невидимо  свердлили,
Й  ткали  мереживо  на  небо  з  див  отих.

Останній  промінець  сховавсь  у  кроні  дуба.
Все  змовкло.  Прохолода  тиснулась  в  туман.
І  навіть  вітер  стих,  й    чесав  легенько  чуба
Старому  дубу,  величавому,    мов  пан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.08.2016
автор: Олена Жежук