Я в фотографії вдивляюсь на стіні,
Ти посміхаєшся з них лагідно мені.
Ти зачудовоно в саду нашім стоїш,
На мене дивишся спокійно і мовчиш.
Постійно я на фотки всі твої дивлюсь,
Ковтаю сльози й Богові молюсь.
І хоч в твоїй кімнаті я тепер одна,
Не хочу вірить, що тебе, сину, нема...
Я про земне тобі, синочку, розкажу,
І як без тебе в світі я тепер живу.
Це така доля випала мені сумна,
Так важко жить, коли тебе, сину, нема...
А твоя яблунька вже виросла давно,
Легенько стукає щодня мені в вікно,
Вона сумує за тобою, як і я,
Не хоче вірить, що тебе, сину, нема.
Дозрілих яблук я нарву в нашім садку,
І на могилку їх до тебе понесу.
Спокійно спи, синочку дорогий,
В моєму серці ти завжди живий!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684434
Рубрика: Посвящение
дата надходження 18.08.2016
автор: геометрія