Васыль Симоненко «Гневные сонеты: 1 Погода»
(перевод Владимира Туленко)
Дрожать покойника от стужи не заставишь,
И от жары потеть не будет, тоже,
Как мысль любую оживить не сможет,
Убогий, дрессированный ваш разум.
Всегда он будет веровать в прогнозы,
На жизнь свою наивно строить планы.
И морду заспанную умывать под краном, -
Ведь побоится поклоняться грозам.
Тайком он может даже разозлиться,
Но, побоится грешник ошибиться,
И, будет тихо и спокойно жить.
Лишь, кто начхать захочет на погоду,
Не служит чреву своему в угоду,
Сумеет правде и уму служить.
*****
Василь Симоненко «Гнівні сонети:1 Погода»
Тремтіть небіжчика не змусиш від морозу,
Та й від жари він пітувать не стане,
Як не народить думку, хоч погану,
Муштрований убогий розум.+
Він буде завжди вірити прогнозам,
На все життя складать наївні плани,
Вмивати морду заспану з-під крана —
Він побоїться поклонятись грозам.
Він, може, нишком буде навіть злитись,
Та побоїться, грішник, помилитись
І буде тихо та спокійно жить.
І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.
9.12.1955
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684078
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 16.08.2016
автор: Володимир Туленко