Світить сонцем у вічі
Ранкова прозора дрімота,
Млосить сон, із душі
Каламуть всю нічну прибира.
Просинається марево дня
В побілілім причасті
Снігового ранкового
Зимно-колючого дня.
А душа так співа,
Так літа́, так втопає у літі!
Зорепад, і ромашки,
І моря прибій грають в ній.
Ощасливлені, трепетні,
Ніжні йдемо, наче діти,
І рука у руці, і душа у душі
Без кінця!
Не забути тебе,
Бо ти сховане моє намисто
Із русалок, троянд
І джмелів, що гудуть невпопад.
Просинаюся ранком ранковим
Зніжено і розомліло,
Бо наснився мені
Наш з тобою омріяний рай.
11.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: Лєна Дадукевич