День мчить галопом в часу колісниці.
Тремтить упряжка - напнута струна.
Усе, що повз у поросі - це сниться.
Попереду ж в тумані - то мана.
До руху вабить горизонт красиво.
Спочинок там - в оазі сподівань.
А доля шлях вибоїстий примхливо
Кладе по кругу - в колесо змагань.
Ах, хвильку дай, зітхнути від знемоги,
Ступить босоніж вільно на траву.
Бо там під сонцем - висушені стоги,
А на узбіччі п"ють росу живу.
Невже життя - той вічний біг до щастя?!
Невпинний, злий, шалений лиш розгін?
...Коли нема ні миті на причастя
В джерелах цих, що пульсом між руїн...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682835
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2016
автор: Мар’я Гафінець