На шляху, у туманах ілюзій, гряда-роздоріжжя –
Не вагаючись знаю в яку мені сторону йти.
Бо не манять мене ті далекі й близькі зарубіжжя,
Я лише б в Україні хотів своє щастя знайти.
Розсаджу всі дерева з оази любові і віри
По місцях, де піску лежить сумнів – пустеля німа.
Підкормлю їх водою з криниці із свого подвір’я,
Хай тримається, зелень, землі корінцями всіма.
І тоді до зіниць не насиплють піску буревії,
Об’єднає усе тут єдиний типовий ландшафт,
А на ворога хай нападуть свербежу алергії,
Хай почеше, на цей раз від заздрощів, власний фасад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2016
автор: Микола Поділля