Про її розум – як про своє щастя
(зізнання мимохіть)
Красується в новому платті дружина й питає:
«Ах, милий, як сукня? А як тобі я? А фігура?».
Від книги себе «половиночка» не відриває:
«Ну, трішки набридла. Та дякувать небу – не дура».
***
Про справедливість – як про міру ваги.
послухай, народе, ну як же це можна назвати:
Якщо на лиці у дружини сто грам макіяжу –
«А шо тут такого?!» – здивовано «сонечко» скаже.
Та буде вам Армагедон лиш за грамчик помади,
Який на щоці вашій подруга трішки розмаже…
***
Про блондинку, кохання і тата
Питає білявка у хлопця, котрий ненароком
В коханні освідчився: – Маєш ти «мерса»? А віллу
В два поверхи? – Ні. – Значить, марні старання, мой мілий,
Шукай собі ровню! Не шастай в блондінки під боком!
Приходить нещасний додому: – Ось, тату, задача,
І як мені бути? – Ну що, продаси ти свій «бентлі»
І купиш три «мерса». Та знести два поверхи з дачі
І все через дівку-блондинку?! – Не будь же, мов пентюх!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682264
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 07.08.2016
автор: Касьян Благоєв