Бо кожен зараз з нас – солдат.

[quote]«До  болю  схожі.
…  І  вперто  зводимся  собі  сказавши:  "Мушу!
Ми  всі  тепер  до  болю  схожі  стали...
З  тих  пір,  як  полум'я  і  талої  води  ми  скуштували...
З  тих  самих  пір  -  як  правда  вразила  нам  душу!"...
Дмитро  Морок  (с)  28.06.2016  р.»[/quote]
Здавалося,  так  добре  жить,
Так  добре  жить  на  білім  світі.
М»який  фотель,  американський  Смузі-джес,
І  кішечка  в  колінах  ніжнесенько  муркоче  …
Так.  Так  було  щодня  …
Невинно  йшло  собі  життя.  Невинно  і  безгрішно
Життя  спливало    цівкою    по  долях  наших    вниз,
Штампуючи  дітей,  турботи,  рани,  біди,
Друкуючи  банкноти  для  базарних  витрат  нам,
Розносячи  на  двір  сімейного  неспокою  причини,
Коло  під»їзду    тіткам  вішаючи  на  язик  ярлик.  

Та  час    війни  прийшов  у  наші  долі,
Змінив  життя  і  враз  все  поміняв.
Цей  час  війни  нам  нас  змінив,
Всі  переклацав  кнопки,
Свідомість    нашу  стер  і  нову  вклав.
Прийшло  зненацька  розуміння  того,  
що  всі  події  є  відносні  в  нашому  житті.
А  в  чомусь  може    й  зовсім  непотрібні,  лишні.
Ми  просто  зараз  інші  стали,    ніж  тоді.

Цінуєм  мить  ось  цю,  що  зараз,  
Цінуємо,  що  маєм,  над  усе.
І  очі  наші  бачать  більш,  ніж  можуть.
І  у  думках  берем  ми  автомат,  й  на  нас  броня,
І  у  футлярі  нині  в  кожного  оптичка,
Така  війна  –  таке    життя.
І  смерть  стрічаєм  кожен  день  ми  нову,
Могили  риєм  для  своїх  солдат
І    з  ними  умираєм,  їм  вірші  складаєм,
Бо  кожен  зараз  з  нас  –  солдат.    

2016  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682263
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: Лєна Дадукевич