КРІЗЬ ТЕРНИ ДО ЗІРОК

                                                                                         КРІЗЬ  ТЕРНИ  ДО  ЗІРОК

     Крокую  до  сонця  і  зірок  а  до  напруги  грози  вразлива,
     відчуваю  чужий  біль  душа  тонкочуттєва  наче  скло,
     від  образ  людських  заплачу  заридаю  як  мала  дитина,
     у  житті  сили  додає  -Божа  краса  поезії  пісенне  джерело.

       Я,  слави  заморської  пані  -не  прагнула  і  не  шукала,
       вона  до  мене  прийшла  як  схід  сонця  сама  собою,
       на  землі    легких  доріг    стежок  я  не  вибирала,
       моє  життя  по  Божій  волі  пливе  за    часом  за  водою.

     Несу,  на    свій  хрест    корюся  невблаганній  долі,
     не  раз  від  смерті  подавали  руку  святі  небеса  ,
     мій  Ангел  -    рятував    життя  на  суші  на  морі,
     щоб  усміхалась  сонцю  і  славила    Бога  у  піснях.

     Чому  люди  ближньому  лукавлять  на  добро  і  любов?,..-
     ранять  словом    як  гострим  ножем  поранивши  долоню,
     хитре  серце  ниє  потаємними  устами  розпалює  вогонь  ,
     і  примхлива  заздрість-чужому  щастю  завдає  болю.

     А  приємна  лагідна  ласкава    мова  -є  стільник  меду,
     засолодить  зболену  душу  і  є  зціленням  духу  і  тіла,
     відверта  розмова  застережить  від  крихкого    леду,
     і  ти  прозріваєш  духовно    оновлюються  твої  сили  .                                          

     Пером      торкаюсь  білого    паперу  і  надія  оживає,
     молюсь,  Господь  відкриває    Всесвіт  -і  чую  голоси,
     у  сутінку  вечорів    мої    задуми    перстом  благословляє,
     веде  рукою  у  світ  поезій  і  я  гублю    біль  у  цвітінні  весни.

       У  Всевишнього  Отця  в  писанні  -всі  відповіді  знаходжу,
       у  мудрості  святій  є  -Альфа  і  Омега  початок    кінець  життя,  
       немов  придбала  дорогі  коштовності  у  зоряних  сяйв    Божих,                                  
       і  черпаю  в  душу  цілющу  водицю  із  віковічного  джерела.

       Далекосяжним  оком  бачу  красу  землі  цей  білий  світ,
       пізнаю  тайну  світил  і  розмірковую  думки  людини,
       у  шляхетному  світі  стою  -під  зоресяйвом  Двітисячоліть,
       і  від  подиху  небес,  у  вірші  слово  квітне  моєї  душі  перлина.

         Вдихаю  у  повітря  врода  Божа  -втішає  кожну  хвилину,
       святий  дух  не  дає  душі  журитись  у  неволі  на  чужині,
         і  очаровує  мелодія  світу  і    я  у  серці  лелію  -пісню  милу,
         де  голос  сопілки  і  скрипки  зливаються  із  струнами  зорі.

       Божа  краса  торкається  до  глибин  серця  у  пісні  і  слові,
       крізь  терен  колючий  лину  до  зір    і  прозрівають  небеса,
     я  засіваю  золотим  колосом  мрії  у  милозвучній      мові,  
       і  мою  душу  солодить  просочує  -небесна  дивна  струна.
 -                                М  ЧАЙКІВЧАНКА          2007  06  04

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682098
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.08.2016
автор: Чайківчанка