Кохання відкинула в муках
У колі полярного сяйва,
Узя́ла без остраху в руки
Запилений совісті саван,
Сльозами його окропила,
Щоб змити усі забобони,
Зробити із нього вітрило
Та скинути образ Горгони.
Волосся моє змієлітне,
Тебе я чесала щоранку,
А погляд залишив по світу
Камінних бездушних підранків.
Ховала і очі, і коси,
Щоб хтось не потрапив під обстріл,
У власні безмежжя і космос,
У вимір за відліком - шостий.
Душа не знайде упокою
У лезі, мій любий Персею,
Не стану я більше земною,
Бо я – вже давно за межею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2016
автор: Оксана Дністран