ти сповнена блиску
веселкою світиш мені
і в неба колиску
пірнаєш з нічної землі
зірки в твоїх косах
а місяць сховався між крил
й ходитимеш боса
по ковдрі з небесних вітрил
гримиш часом грізно
аж блимає ранок в очах
стріляєш наскрізно
щоб в темряві я не зачах
ти сповнена блиску
цілуєш у скроні вогнем
літаєш так низько
а падаєш теплим дощем
02.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681484
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Микита Баян