І знову дні. Немов сердечні струни
Натягнуті, здається до кінця.
Там де летить по полі ніжна вруна,
Яка хлібам так личить до лиця.
Легенько словом гладжу я за вітром,
Ледь-ледь пробиті житні колоски.
Лише волошки сіяні крізь сито,
Воркують, наче справжні голубки.
Ростуть жита і пахнуть кроки хлібом,
Життя іде до заходу нажаль.
Дожити б віку під безхмарним небом,
Бо при житті в нас кожен день – печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681169
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2016
автор: Віталій Назарук