Поволі гасне літній день і місто бавиться вогнями.
Повзе в будинки дрімота, танцюють тіні до нестями.
Сновида-місяць серед зір холодним сяйвом вабить очі.
Побачень свідок мовчазний, незмінний охоронець ночі.
Він знає, як ти, де ти , з ким, він знає , але не розкаже.
Тоненьким променем ясним дороги також не покаже.
Але загляне в тихий сон, щоб спогад давній повернути
І нагадати знову те, що, мабуть, хочеш ти забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2016
автор: Оля Андрієвська