Я спиваю красу, як поживно-цілющий нектар
Із живих килимів припсільської моєї природи,
Мов усмішка дитяча, від дива душа розквіта,
Щоб небавом озватись до світу віночком мелодій.
Наче вперше, пожадно вдихаю густий аромат,
Піднімаюсь у небо на крилах дзвінкої сюїти…
Отакого привілля шукать по чужинах дарма,
Хоч би десять життів довелося для цього прожити.
Я навалу проблем зустрічати ізвик сам на сам,
І не буду ніколи Всевишнього згадувать всує,
Та упевнений твердо, що нас порятує краса,
Якщо ми її самі від варварів диких врятуєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681006
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.07.2016
автор: stawitscky