ГОРА ЕВЕРЕСТ
Завірюха хуртовина мете-в життєвій суєті,
допікає холод потужні вітри і несеш свій хрест,
через нестачу кисню опускаєш руки у житті,
і не здаєся, обираєш шлях найвищу гору -Еверест .
Коли збившись із путі вичерпаєш духу і сили,
крізь зливний дощ не маєш бажання у путь іти,
замикаєся, в собі. ..і цей білий світ тобі немилий ,
твоя віра і молитва дає надію піднятись до мети.
І із туману, сонце у вуалі ллє чисте повітря,
очі раз'ять кришталевий блиск білих снігів,
на кам'яній вершині із імли сяє Боже світло,
і там ти пізнаєш мову Бога із блаженних слів.
Так підійматись на висоту є ризик для життя,
лавина може тебе знести засипати у мерзлоті,
без науки праці і таланту не зробиш відкриття,
і без Бога немає втіхи радості і щастя на землі.
Скалолази виміряють сотні кілометрів у гори,
через сніжну пургу хугу підіймаються у Гімалаї ,
немов у пустині шукають водицю натомивши ноги,
щоб відчути запал емоції ейфорію у гірськім раю.
До вершин, -іти по тонкій мотузці -важкий шлях,
до гострих скель зранивши свої долоні ніжне тіло,
і Божа сила у твердій вірі дає подолати всякий страх,
щоб чудову красу Евересту обняли соколині крила.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
-------------------------------------------------------------------
Гора Еверест-на земній кулі найвища вершина,
і ти ,по-сходинках підіймайся у свій шлях земний,
не бійся ,труднощів.. шукай, у широкі світи стежину,
сій, зерно добра у ріллю і пожнеш урожай золотий.
Пізнай, себе у житті - борись за долю щастя,
вчись,трудись, мрій і відкривай невідомі світи,
якщо у відчаю помилився зазнавши поразки,
встань,і Небесному Отцю.про свій жаль розкажи.
Молись, Всевишній у вірі подасть ласки земні ,
по-Божій волі закладеш міцний фундамент життя,
не сумуй,за минулим де змиті райдуги дні золоті,
радій,- пахучій квітці весни і у піснях слав Боже ім'я.
МАРІЯ ЧАЙКІВЧАНКА 2010 1120
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681002
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2016
автор: Чайківчанка