Жіноча осінь…

До  мене    теж  прийшла  у  душу  осінь…
Хитнула    вітром  в  краплях  дощових.
Схилившись  сумом    у  захмарну    просинь,
День  і  собі  туманами  притих.
Притихло    зело      подихом    осіннім,
Неначе  зупинилось  на  межі.
Насупилось    осоння  в  позу  тіні
І  літо  залишилось  в  міражі.  
Такою    осінь  у  природі  бачу,
А  смутком    відчуваю    у  душі…
Хмурнію    небом  і  дощами  плачу
Й  печально  відцвітають  спориші.
Осінні  вітражі  в  розгін    анфасу,
Душевні  -  зачепилися  в  думках.
Жіноча  осінь...  Спита  кварта  часу
І  філіжанка  кави  у  руках.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2016
автор: Тетяна Луківська