Коли чую Шевченкове слово,
Праве й мудре, про волю й людей,
Розумію: народ є основа
І держави, і влади, й ідей.
Він творець мелодійної мови,
Що влилась в солов’їні пісні,
Що з любов'ю святою у змові,
Їм простори степів затісні.
В піднебесся знялись вони птахом,
Де гуляють лиш вільні вітри,
Й зазвучали без відчаю й страху,
В них надії вогонь аж горить.
Хоч історії роки губились,
Пам'ять все підняла на льоту,
Небагато часу знадобилось,
Щоби чисту вплести в них сльоту,
Бо життя без сльози не буває,
Як без поту не родять жита,
Хто за землю свою вболіває,
Стане прапором пісня їм та,
Що і серце охопить, і душу,
Яка змусить творити добро,
І за волю боротися змусить,
За Шевченкове слово й Дніпро.
Хай же мова живе барвінкова!
Життєдайний не згубим Тризуб,
Скуємо ще для щастя підкову,
Пересилим Москви ми грозу.
03.01.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)