На межі стосунків


У  душу  глянь,  побачиш  там  багато:
там  біль  і  бруд,  і  пил  других  світів.
І  те,  чому  навчили  мама  з  татом,
а  ще  усе,  що  сам  зібрав  в  житті.

Твоя  душа,  як  океан  безмежна.
У  ній  вміститься  неозорий  світ.
А  чим  вона  наповнена  сердешна
і  з  тим  усе  ще  здатна  на  політ?

У  очі  глянь,  вони  все  ж  менше  брешуть,
в  наш  час  цього  не  можна  виключать,
ще  поміркуй  і  визнач  свою  межу,
лише  тобі  нести  оту  печать!

До  краю  прірви  тяжко  підійти,
немов  лягти  до  строку  в  домовину. 
Зроби  свій  крок  в  безодню  і…  злети,
та  віднайди  лише  свою  стежину.

Торкнися  серця  і  воно  розкаже,
чого  його  варту́є  волода́р.
Воно  одно  все  без  прикрас  покаже,
коли  його  господар  раб  чи  цар…

Послухай  серця,  серце  не  обмане,
хоча  очей  та  вух  не  закривай.
Коли  йому  хтось  до  вподоби  стане  –
то  і  в  душі  настане  справжній  рай.

30.07.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116073004189  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2016
автор: Олександр Мачула