БЛАГОДАТЬ БОЖА
До зір вийшов Місяць на княжий трон із туману,
І до святої землі зійшла Божа благодать в цю мить
блакитне море розсіває ясні зорі із лиману,
у мій рай де моє село як дитя у колисці спить.
О ,місяцю срібний мій князю Білолиций,
ти, на лоні неба немов на руках у матері дитя ,
і тебе леліє ніжить зоряна нічка Небесна Цариця,
щоб лебедям кохання єднав долі закохані серця .
По між верховіть струнких тополь мерехтить зоря,.
Осяює білі хатки вздовж села стежки до світання ,
і іскристу лампадку запалює у шибку до мого вікна, і
самотнє серце цвіте -щастям як квітка весняна.
Оксамитовий вечір відкриває браму -у Зоряний світ,
моя муза до Місяця скрипковим ключем відчиняє. двері,
від краплі роси розквітає пломеніє у травах диво-цвіт,
і про красу мого краю солов'ї виспівують дзвінкі трелі.
Нічка розпустила іскристі промені до водограю Дністра,
малює зоряні акварелі золотаво-срібними нитками,
в білосніжну вуаль як наречена нарядилась липа золота ,
і смарагдове літо у пахощах духмяних надихає піснями.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680738
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 29.07.2016
автор: Чайківчанка