Навіки розтанув і в вічність полинув,-
його ніжний голос і спів.
Чому таке сталось?..Чому він загинув?..
він жити й любити в цім світі хотів.
Його провела іще довго стояла,
й задумно дивилась у слід.
Так склалось, тоді ще вона і не знала,
що доля жорстока й холодна, як лід.
Пішов назавжди...І йому не вернутись...
Коли б через вічність прокласти мости,
щоб можна до нього іще пригорнутись,
сказати: "Синочку, рідненький, прости!"
Торкнутись чола і схилитись на груди,
і в очі йому зазирнуть.
І голос його такий рідний почути,
на плечах своїх його руки відчуть.
Навіки пішов...Він у вічність полинув,
і більше його не вернуть.
Цей світ залишив, все земне він покинув,
поки живі рідні - його не забуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680733
Рубрика: Посвящение
дата надходження 29.07.2016
автор: геометрія