Нераз пядестали до біса послав,
Й чужих не чіпав.
Ані ям, ні возвишень.
А вірити якось уже перестав,
В людей що не можуть прийняти рішень.
Запливи далекі робити не бздів,
І сіті пробив.
Через міни і трали.
А більше чекати чомусь не схотів,
Людей , що нікуди й пливти не мали.
Фігур провокую маневри й ходи,
Прижав от і жди.
Що не схочуть дограти.
Не можеш свої врахувати ходи,
З людьми, що ніколи й не брались грати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680673
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Невідомий солдат