Зринь, зринь у небо, пташечко моя,
У білі хмарки, навіть понад ними.
Ти бачиш, люба, бачиш звідтіля
Мене серед волошок та полину?
Якби могла, знялася б теж увись.
З тобою поруч вітер би ловила.
Здивовано кричала б:
- он, дивись,
Стоїть хтось між волошок та полину!
Приречений ходити по землі,
Милується він хмар чарівним плином.
Он, бачиш, пташко, ледь примітний слід,
Лишив він між волошок темно-синіх.
Зринь, зринь у небо, пташечко, й забудь,
Про слід той пам"ятать ти не повинна,
Про того, хто навмисно вибрав путь,
Тим волошковим полем в степ полиний.
Світлина Тейлор Мери МакКормик
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680654
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Троянда Третя